Я є мій/моя/моє/мої… Частина 5 ( резюмуюча)

Також дивіться інші частини: 1, 2, 3, 4.

З попередніх частин видно, який вигляд має наша хибна ідентичність, яка проявляє себе суто в горизонтальній площині (все, що стосується створеного світу), де ми помилково можемо припускати, що наша значущість може залежати від нашого успіху (див. Частину 1), наших стосунків (див. Частину 2), нашої уявної праведності (див. Частину 3) або нашого майна (див. Частину 4). Візуально це можна зобразити у вигляді площини. Спробуємо розглянути їх на прикладах зі Святого Письма.

I квадрант: я є моє майно

Якщо аналізувати Писання, то ми виявляємо чимало людей, які помилково вірили, що володіння великим багатством впливає на їхню значущість і статус у суспільстві, наприклад, багатий юнак з Євангелія від Матвія:

Тоді Ісус мовив: «Якщо хочеш бути досконалим, іди й продай все, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним, й матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною». Та коли чоловік це почув, то глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. Ісус звернувся до Своїх учнів: «Істинно кажу вам: тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже! Ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

Мф. 19:21–24

Для нього володіння великим майном було дорогоціннішим, ніж слідування за Божою волею, оскільки його порочне серце прикипіло до багатства, в якому він знаходив свою безпеку, комфорт, підживлення свого статусу. Тоді як Христос пропонував юнакові свободу і справжній шлях до вічного життя, який полягав у самозреченні і слідуванні за Христом, юнак вважав що краще залишитися рабом свого майна. Юнак вважав, що живе для Бога, дотримуючись постанов закону, але насправді він жив для себе і був зосереджений на собі, не помічаючи нужденних людей навколо себе (Мф. 5:21). Христос показав багатієві в цьому діалозі, що для того, щоб йому бути цілісною особистістю (“досконалим”, Мф. 19:21), йому не потрібно мати багатство або дотримуватися постанов закону. Єдине, що йому необхідно, – це слідувати за Христом! Саме єднання з Ним дає змогу по-справжньому мати значуще життя в очах Бога, сповнене сенсом і добрих плодів істинного поклоніння (Ін. 15:1-5).

Як сказав Тайлер Дерден, головний герой фільму “Бійцівський клуб”: “Речі, якими ти володієш, зрештою починають володіти тобою”.

Христос саме на цей аспект і вказав багатієві. Однак юнакові це не сподобалося, від чого він пішов від Христа збентежений і в печалі (Мк. 10:22).

А Тім Келлер одного разу сказав: “У кожної людини в житті є щось, втративши яке, вона не захоче далі жити. Насправді саме цьому ми й поклоняємося”. Те, що захоплює моє серце, визначатиме мої вчинки в служінні та повсякденному житті. Те, чому я поклоняюся, визначатиме мій настрій, від чого я тішитимуся чи сумуватиму, як цей юнак.

Після того як головний герой фільму “Бійцівський клуб” одного разу все втратив, він нарешті прозрів і зрозумів: “Я – це не моя робота, це не мої статки, не мій капітал у банку, я – це не моя машина і не мій гаманець”. На жаль, і багатий юнак, і деякі люди, які нас оточують, так і досі цього і не розуміють.

Гарна нагода для нас, розмірковуючи над цими аспектами, зупинитися й замислитися над тим, а які глибокі бажання мого серця формують мої повсякденні слова та вчинки?

II квадрант: я є мої стосунки

Деякі люди помилково вважають, що їхня значущість і власна гідність залежить від думки про них інших людей. Таким чином, вони потрапляють у пастку хибної ідентичності, стають залежними від визнання оточуючих. Не винятком був і цар Саул, який потрапив у цю пастку. Його власна репутація для нього була важливішою, ніж послух Божому Слову. Він не довіряв Богу як Богу, але думка людей була для нього важливішою, ніж Божі постанови для його життя. У результаті це призвело до його краху!

Саул відповів Самуїлу: «Так, я згрішив. Я не виконав Господнього повеління і твоїх настанов. Я злякався народу, тому й послухався його. Прошу тебе простити мій гріх і повернутися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу»

1 Сам. 15:24-25

Саул відповів: «Я провинився. Але заклинаю тебе вшанувати мене перед старійшинами мого народу та перед Ізраїлем; повернися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу твоєму Богові».

1 Сам. 15:30

III квадрант: я є моя праведність

Хибне уявлення про власну значущість через досягнення власної праведності яскраво представлене на сторінках Нового Заповіту в образі Ананії та Сапфіри.

Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей. Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі. Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям». Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це.

Дії 5:1-5

Для підживлення своєї значущості – через утвердження своєї духовності – Ананія і Сапфіра продали все своє майно і принесли до ніг апостолів, щоб не відставати від інших справжніх учнів. Але щоб своїми діями виправдати звання справжніх послідовників Христа за допомогою свого милосердя і великодушності, як це зробив Йосія та інші учні (Дії 4:34-36).

Ананія і Сапфіра помилково вважали, що вони можуть здобути пошану і повагу від інших християн за допомогою продажу всього свого майна. Роблячи так, релігійні люди тим самим зможуть мати можливість поставити ще одну зарубку на своєму поясі праведності. Таким чином, вони прагнули своєї ідентичності через свою праведність, яка має бути оцінена гідно, незважаючи на те, що трохи “приховали з ціни” для себе.

Також під цю категорію людей, які прагнули мати значущість через свою релігійну діяльність, підпадають книжники та фарисеї. Вони також помилково вірили, що для того, аби їм мати вагу і статус у суспільстві вони повинні показати себе через побожну продуктивність і “духовну” самоправедність. За що неодноразово були піддані жорсткій критиці з боку Ісуса.

IV квадрант: я є мій успіх

Яскравим біблійним персонажем, який свою значущість пов’язував зі своїм успіхом, був Навуходоносор.

Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?» Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе».

Дан. 4:30-31

Він помилково вважав, що його ідентичність буде визначена через його власні досягнення.

І як ми далі бачимо з цього уривка, він жорстоко був покараний Богом, за свою зухвалість. Оскільки Бог ревнитель, і Він не потерпить того, щоб люди обкрадали Його велич і Його власну славу приписуючи її собі.

Таким чином, ми бачимо: успіх здатен нас засліплювати! Він здатен робити нас пихатими і самовдоволеними гордецями. І як ми бачимо, це ні до чого доброго не призводить, крім того, це робить нас противниками Бога, яким Господь активно чинить опір.

Бог — проти пихатих, покірливим Він дарує благодать

Як. 4:6

Для того, щоб нам бути кращими прихильниками Господа, а не ідолопоклонниками, розгляньмо деякі запропоновані аспекти, які пропонує Пол Тріпп, розмірковуючи над тим, який вигляд має наша вертикальна ідентичність, і як вона має виражатися в справжньому поклонінні нашому Богові Отцю, Сину і Святому Духу. Розглянемо, у чому виражається вертикальна ідентичність.

1. Поклонятися Богу як Творцю

Тому що Ти всі нутрощі мої зліпив й у шкіру обгорнув, коли в утробі материнській я лежав. Я дякую, що так чудово Ти мене створив! Мені відомі всі Твої захоплюючі справи. Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого, хоч я невидимий в утробі матері зростав, хоч зітканий я по клітинці в таїні.

Пс. 139:13-15

Бог нас створив, я належу Йому. Я як Його творіння є відображенням Його слави. Таким чином, нам як християнам необхідно мати глибокі переконання і віру в те, що істинне життя не може бути знайдене поза Ним. Тому шукати свою цінність у творінні, а не у Творці, все одно що уподібнюватися блудному синові, який “харчувався ріжками” (Лк. 15:11-32).

Поклоніння Богові як Творцеві в нашому житті виражається в тому, що ми живемо для Нього, а не для себе.

„Ми в Ньому живемо, ми в Ньому рухаємося, ми в Ньому існуємо, — каже дехто із ваших поетів, — бо ми Його діти”.

Дії 17:28

Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите — робіть усе на славу Богу. 

1 Кор. 10:31

Життя шанувальника Христа полягає в щоденному зростанні в тому, що поза Ним немає життя. Як сказав Пол Тріпп: “Шукати життя поза Богом означає стати рабом чогось або когось. Оскільки ми помилково припускаємо, що саме це дасть нам життя”. Ніщо в горизонтальній площині (що-небудь із творіння) не здатне відображати нашу справжню ідентичність (сутність) як дітей Божих.

Нехай проста істина, про яку говорить апостол Павло на початку свого Послання до римлян, завжди буде нам пересторогою і нагадуванням:

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Рим. 1:25

2. Поклонятися Богові як Суверенному

Із Псалма 139:13-15 ми ясно бачимо, що наша історія була написана для нас (Пс. 139:15б). Наша робота полягає в тому, щоб жити всередині сюжету. Бог написав його для кожного з нас, щоб ми жили відповідно до нього.

Бог суверенний і не залежний, а я не суверенний і залежу від безлічі факторів і обставин. Часто ми подібно до Адама з Євою в Едемському саду, які послухалися лукавого, поводимося так, наче ми самостійні, автономні та незалежні. Це призводить до того, що з часом ми починаємо воювати за власний суверенітет, засліплюючись манією величі, уявляючи себе “маленькими государями”. Вчиняючи таким чином, ми забуваємо (не віримо), ким є насправді? Тому нам здається, що саме ми маємо бути капітанами корабля, які самостійно керуватимуть своїм життям.

3. Поклонятися Богові як Спасителю

Часто ми живемо як сироти, забуваючи про те, Ким є наш люблячий Отець. Тому нам здається, що ми самі маємо самих себе рятувати, дбати про себе, не дати себе скривдити. Забуваючи про те, що Господь є моїм Спасителем, ми перестаємо вірити в Євангеліє і починаємо жити як блудні діти. Тому життя може виглядати так, що коли я зазнаю невдачі, я змушений виправдовуватися перед людьми, рятуючи свою ситуацію, щоб виглядати в кращому світлі. Коли мене критикують замість того, щоб визнати помилки, я починаю грубити і критикувати у відповідь, таким чином, я теж поводжуся як сирота, який змушений сам вибивати собі “місце під сонцем”.

Коли я перестаю вірити в Бога як Спасителя і сумніваюся в цьому, я можу поводитися подібно до фарисея, який повинен сам себе рятувати за допомогою справ благочестя, активної діяльності в церкві або самоправедності свого характеру і манери.

Діючи таким чином, я оцінюю свою ідентичність (значущість) на горизонтальному рівні замість того, щоб оцінювати свою ідентичність по вертикалі.

Поклонятися Богові як своєму Спасителю означає:

вірити, що Бог здатний рятувати від “смертельної небезпеки” (2 Кор. 1:10);

– знати, що Христос рятує від влади темряви (Кол. 1:13);

– жити як “причасник Божого єства” (2 Петр. 1:4);

– вірити, що Він очищає нас від усякої неправди (1 Ін. 1:9);

– знати, що Він визначив нам бути подібними до “образу Сина Свого” (Рим. 8:29);

– ненавидіти гріх, підкоряючись своєму Богові як Господареві (2 Тим. 2:19);

– жити як очищений народ, ревний до добрих справ (Тита 2:14).

Отже, поклонятися Богові як Творцеві, поклонятися Богові як суверенному Владиці, який творить історію, поклонятися Богові як Спасителеві, а не рятувати самого себе, – ось це і є наша справжня ідентичність!

Також дивіться інші частини: 1, 2, 3, 4.