10 КРОКІВ У ДИСЦИПЛІНУВАННІ ДИТИНИ З ЛЮБОВ’Ю

Ви коли-небудь бачили на вулиці чи в когось у гостях дитину, яка виявляла неповагу до старших і не слухалася своїх батьків? Як на це реагували її батьки? Іноді все закінчується розмовою, іноді на дитину починають кричати, і лише в окремих випадках її можуть відлупцювати. Це біблійне виховання? Ні! Насправді, один із складних моментів виховання дитини, яка продовжує виявляти непослух навіть після біблійних настанов і звернення до совісті – це необхідність фізичного покарання, яке не можна проводити у гніві, на людях чи поспіхом.

Як батьки-християни можуть використовувати «різку картання»?

КРОК 1: ПРОВОДЬТЕ БІБЛІЙНЕ ВИПРАВЛЕННЯ ВІДРАЗУ Ж (Приповісті 22:15)

У всьому Писанні Бог підкреслює величезне значення негайної реакції на Його накази. Іншими словами Бог очікує послуху з першого разу, а не рахує до 10. У Числах 4, наприклад, було викладено чіткий наказ щодо транспортування ковчега заповіту. Але Оза не послухався цього наказу і…

І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. (2Сам 6:7)

Ще один приклад ми бачимо у книзі Йони. Бог сказав Йоні:

Устань, іди до Ніневії… І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця… А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря…. (Йон 1:2-4)

У світлі цих та інших біблійних прикладів цього принципу батьки-християни повинні бути готові вдатися до біблійного виправлення відразу ж, коли вони побачили порушення їхніх вказівок.

Не мучити дитину чеканням покарання, не відкладати на потім, а, по можливості, відразу ж дисциплінувати. Пізніше ні ви, ні дитина, можете не пам’ятати, за що має бути покарання. Пізніше ви можете забутися чи бути зайнятими чи розслабитися або просто не хотіти карати, і в такий спосіб дитина навчається, що відкладене покарання – це часто відсутність покарання.

КРОК 2: ЗНАЙДІТЬ УСАМІТНЕНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ДИСЦИПЛІНУВАННЯ (Матвія 18:15)

Покарання на людях збентежить дитину і присоромить батьків! Люблячі батько і мати каратимуть удома, а в громадських місцях ретельно обиратимуть відокремлене місце. «Словесний сигнал» про майбутнє покарання (наприклад, «будь ласка, зайди до нас у спальню»), часто буде початком процесу дисциплінування дитини.

КРОК 3: ВИРАЗИТИ СКОРБОТУ, ВЕСТИ ДО ПОКАЯННЯ (Єздри 9:3)

Протягом багатьох років Ездра вірно наставляв і застерігав юдеїв, що повернулися до Єрусалиму. Однак, коли обраний народ продовжив порушувати Божі закони (навіть після сімдесятирічного полону та життя за язичницьких царів), у чоловіка Божого з усього пророчого арсеналу залишалася лише одна лінія поведінки – він сів і висловлював свою скорботу… прямо в центрі міста!

Можна собі уявити, що говорили проходять повз нього:
«А що це сталося з пророком?»
«Його жахає наш гріх: те, що ми спілкуємося і одружуємося з язичниками, які нас оточують»
«Хм, а чи не покаятися нам? Мені дуже неприємно його бачити в такому стані.
«Непогана думка. Давай покличемо священиків і Левітів, щоб вони повели нас у національному відродженні».

Так само і дитина, яка прагне схвалення батьків, буде охоплена відповідним почуттям провини і покається, побачивши скорботу батька, який хоче йому допомогти виправитися. Практично, це виглядатиме так:
Відразу ж підіть за дитиною в місце, де проводитимете покарання. (Примітка: Не залишайте дитину на довго одну в очікуванні покарання. Приповісті 13:12)
Посидіть у тиші, висловіть скорботу у сльозах, зітханнях, тримаючись за голову.
Про себе зверніться до Бога за мудрість у виправленні дитини.

КРОК 4: ВСТАНОВІТЬ ОСОБИСТУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (1 Івана 1:9)

Протягом періоду між «винесенням покарання» та «приведенням його у виконання», частина мозку вашої дитини, яка відповідає за творчі виправдання/захист/переведення стрілок працює понаднормово!

Тому, після вираження скорботи, коли ви почнете говорити з дитиною, дуже важливо ставити правильні питання, які допоможуть взяти відповідальність за гріховну поведінку на себе. Наприклад, якщо ви запитаєте…

НЕПРАВИЛЬНО: «Чому ти так вчинив(а)?»
… дитина використовує це як можливість пояснити і виправдати свою гріховну поведінку.

НЕПРАВИЛЬНО: Ти це зробив?
… дитина відчує, що ви не впевнені і почне перекладати стрілки на інших:

“Ні, це зробила Маша” або “Так, але тільки Ваня першим це зробив”

Натомість мудрий батько запитає:

ПРАВИЛЬНО: Що в тому, що ти зробив, було неправильно?
Будь-які відмовки або переклад стрілок стануть неможливими, якщо ви повторите питання, наголошуючи на словах, які підкреслені.

Наступне питання ставить дитину перед авторитетом Слова Божого.
«Як Бог називає те, що ти зробив(а)?»

Після цього добре процитувати уривок (або уривки) з Писання, які говорять про конкретний гріх.

Важливо розуміти, що дисциплінувати дитину слід тільки за бунт і явний непослух заборонам батьків, а не неіснуючим правилам і за якісь дрібниці. Немає правил, немає відповідальності.

Не спішіть каятися замість дитини і говорити їй прямо про її мотиви серця, бо ви цього не знаєте. Часом батьки сповідаються замість дітей, а не допомагають обдумати свій вчинок.

КРОК 5: ПОЯСНИТИ, ЩО ЛЮБОВ ВИМАГАЄ ПОКАРАННЯ (Приповісті 13:24)

Якщо батьки люблять своїх дітей, їх головною турботою буде участь у розвитку найважливіших якостей, необхідних для успіху та щастя дітей. Виправлення «різкою» має бути пояснено дитині як необхідний засіб для сприяння розвитку таких якостей.

Дитина повинна розуміти, що відсутність позитивних якостей у житті призведе до згубних та руйнівних наслідків (Приповісті 13:15). Він також повинен розуміти, що відсутність виправлення з боку батьків означає відсутність у них любові до нього (Приповісті 3:12).

Один із дієвих способів показати це дитині – це пояснити їй, що так само, як Бог любить вас (батьків) і доводить свою любов через покарання, коли ви вчинили неправильно, так і ви повинні довести дитині свою любов та турботу тим, що виправляєте її, коли він зробив якусь провину. Ніколи не карайте дитину через те, що ви роздратовані, або через вражену гордість, з бажанням поплатитися дитині за вчинене. (Євреїв 12:6-7)

КРОК 6: ЗАСТОСУВАТИ «РІЗКУ КАРТАННЯ» (Приповісті 22:15)

Через широко поширене в нашому суспільстві жорстокого поводження з дітьми батьки-християни повинні застосовувати покарання, узгоджуючи його з принципами Писання:

Питання: Що таке «різка картання»?
Відповідь: «нейтральний об’єкт», який завдаватиме біль, але не понівечить. (Див. Приповісті 23:13-14).

Запитання: Чому нейтральний об’єкт замість руки?
Відповідь: цінність нейтрального об’єкта полягає в тому, що дитина асоціюватиме покарання та біль із тим, що завдає її. Оскільки руками ви обіймаєте, втішаєте, торкаєтеся дитини, то нехай лопатка буде «поганою».

Запитання: До чого застосовувати різку?
Відповідь: Як Приповісті 10:13, так і 26:3 говорять про те, що різка повинна застосовуватися до «спини». Сідниці, можливо, найкраще місце нижньої частини спини і, особливо у випадку з маленькими дітьми, покарання по голій шкірі призводить до найкращих результатів. В цій частині тіла є більша жирова прослойка, немає важливих органів і мало кровʼяних сосудин, тому не пошкодяться ніякі важливі органи.

Питання: Скільки я разів я маю шльопнути дитину?
Відповідь: Запам’ятайте, що метою виправлення є покаяння та змінена воля. Писання застерігає нас застосовувати різку «дбайливо» – Приповісті 13:24). Це більше пов’язано з частотою та сталістю, ніж із суворістю покарання. Насправді, якщо всі попередні кроки (особливо, повчання, застереження та скорбота) були правильно пройдені, то для досягнення бажаного результату достатньо буде кількох ляпасів. Дотримуйтесь загального правила:

Шльопайте якнайменше, але настільки часто, наскільки необхідно.

Це має бути боляче, а не по памперсі легенько, що дитина навіть не зрозуміла, що сталося.

Питання: Звідки я дізнаюся, чи дало ефект моє шльопання.
Відповідь: Воля дитини проявляється (батьки можуть це помітити) у реакції на шльопання. Щире покаяння зазвичай призводить до сліз, які часто бувають і до покарання. Плач – це один із шляхів, якими дитина очищає своє сумління.

КРОК 7: ВТІШТЕ ПІСЛЯ ВИПРАВЛЕННЯ (Євреїв 12:11)

Часто, після правильно проведеного виправлення, дитина захоче переконатися у любові батьків. Відправити його в кімнату (чи в куток) після покарання буде немудрим кроком, оскільки в цьому дитина побачить відкидання з боку батьків, і для нього це подвійне покарання.

Дитину може втішити сама присутність і увага батька після покарання, його слова та міцні обійми. Батько, який карав, повинен і втішити та запевнити у своїй любові.

Ми самі повинні підійти до дитини з втіхою, якщо вона до нас не звертається. Дитина має зрозуміти, що дисциплінування – це не відкидання дитини, а прояв любові з ціллю наблизити її до себе.

КРОК 8: МОЛІТЬСЯ З ДИТИНОЮ і ЗА ДИТИНУ (Ефесян 6:4)

Після плачу та втіхи мудрі батьки звернуть серце дитини у молитві до Господа. Найкраща практика – це коли спочатку молиться дитина, визнаючи перед Богом гріх, який вона зробила і просити допомоги, щоб вирости в цій сфері. Молитва дитини, наприклад, може звучати так:
«Небесний Батько, я був неправий, коли … (назвати те, що він зробив). Будь ласка, допоможи мені (назвати сферу зростання).»

Коли дитина закінчить свою молитву, батько теж має молитися. Завдяки цьому стає очевидним той факт, що батьки теж знаходяться під владою Бога і щодня потребують Його мудрості та благодаті.

Ви ніколи не зможете помолитися, якщо будете карати дитину у гніві, тому цей елемент важливий і для батьків.

КРОК 9: ВІДНОВІТЬ «ДУХ СПІЛКУВАННЯ» (Приповісті 6:20-22)

Люди спілкуються на різних рівнях – емоційному, інтелектуальному, фізичному, вольовому та духовному. Ключем до поглиблення відносин між батьками та дитиною є «глибина» існуючого спілкування. Для батьків дуже важливо, щоб їхнє відношення відповідало словам, особливо після покарання, оскільки навіть немовля може сприймати вираз обличчя, тон голосу, дії та відношення батьків. Дитина, що провинилася, повинна не просто почути про прощення від батьків, вона повинна її випробувати.

КРОК 10: ЗАБЕЗПЕЧТЕ ПІДЗВІТНІСТЬ ДЛЯ ПРИМИРЕННЯ І / АБО ВІДШКОДУВАННЯ (Числа 5:7)

Вимагайте від дитини, щоб він вибачився у того, проти кого він згрішив. Якщо необхідно відшкодувати будь-які втрати, він повинен бути вам підзвітним у тому, щоб повернути те, що було забрано, замінити те, що було втрачено або зламано. (Матвія 3:8; 18:26; Луки 19:8)

Коли ми навчилися з дружиною саме так застосовувати дисципліну, то наші діти ніколи не втікали від нас, знаючи, що їх це чекає, а спокійно йшли в кімнаті з нами. В дитинстві я колись хотів порізати пасок, яким мій тато мене дисциплінував, бо для мене це було страшне знаряддя болю, а дисципліна була про страждання, а не примирення.

ЧАСТІ ВІДМОВКИ СТОСОВНО ФІЗИЧНОГО ПОКАРАННЯ

1. Я надто сильно люблю щоб наказувати
Це заперечення дуже легко зрозуміти. Я не знаю нічого важчого, ніж фізичне покарання моїх дітей. Дуже непросто завдавати біль своїй дитині, роблячи це навмисно. Вам здається, що ви дуже любите свого сина або свою дочку і тому не можете покарати їх. Але задайте собі наступне запитання: «Кому буде користь від того, що ви не караєте свою дитину?» звичайно ж, не самій дитині. Наведені вище уривки з Біблії пояснюють, що відсутність покарання ставить дитину в небезпечне становище. Кому від цього гаразд? Лише вам. Ви позбавляєтеся в такому разі всяких переживань і розладів, пов’язаних з покаранням дитини. Ви позбавляєтеся витрати часу і можливих незручностей, пов’язаних з біблійним покаранням. Ось чому Біблія каже:

24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання. (Пр.13:24)

Згідно з цим віршем, ненависть утримуватиме мене від застосування різки. Любов же спонукатиме мене до покарання. Ви не любите дитину, коли її не дисциплінуєте. Ви любите себе, а дитині дозволяєте прогресувати в гріху. Ви не проявляєте мудрість і далекоглядність як батьки, а вважаєте, що знаєте краще Бога як виховувати дитину.

“До юнакового серця глупота прив’язана, та (час) різка картання віддалить від нього її.” (Пр 22:15)

То тут сказано? Ні, не час. «…Різка криання видалить її від нього». Йдеться про дисциплінування, про покарання.
Іншими словами, Біблія каже, що ваші діти відчайдушно потребують шльопання.
В маленькому віці вони тільки таку дисципліну розуміють, а по мірі дорослішання їм можна і треба пояснювати

2. Експерти говорять що це травмує психіку дитини

Ми більше слухаємо різного роду психологів, які запевняють нас, що фізичне покарання дітей – це пережиток варварського минулого, якого потрібно терміново позбутися.
Але кому ви довірятимете у вихованні дітей: Слову Божому чи людям (експертам)?

Психологи кажуть: «Хто по-справжньому любить свою дитину, той ніколи не каратиме її!» А Біблія каже: Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його» (Прип. 13:25).

3. Я боюся завдати шкоду моїй дитини, бо чув про багато проявів жорстокості зі сторони батьків

Часто християни негативно реагують на біблійне уявлення про різку, тому що в дитинстві вони зазнавали фізичних побиття з боку своїх батьків. Слово «різка» малює в їхній уяві розгніваних батьків, які б’ють своїх дітей у пориві неконтрольованої люті. Такі батьки побоюються завдати шкоди своїм дітям. Вони бояться, що тілесне покарання може спричинити фізичне каліцтво. Звісно подібна поведінка не відображає біблійного використання різки, а є поганим поводженням з дітьми.

Біблія вчить, що батьки можуть застосовувати фізичне покарання, але не можуть знущатися з дітей. Якщо правильно і систематично це застосовувати, то психіка дитини не калічиться, а лікується від бунта і самодостатності. Якщо хтось десь неправильно застосовував дисциплінування, можливо це були ваші батьки чи родичі, то це не означає, що це не працює, неправильно і не потрібно цього робити. Якщо хтось використовує ніж, щоб вбивати людей, то це не означає, що ви не повинні користатися ножами.

Знаєте, які батьки найчастіше виявляють жорстокість? Ті, що недостатньо дисциплінують дітей. Дитина ще до обіду встигла вчинити 15 провин, за які її потрібно було відшльопати. Але ви його не караєте, не караєте, не караєте – доти, доки вже не можете більше винести. Тоді ви зриваєтеся на своїй дитині – караєте її в гніві. Потім вас мучить совість, ви шкодуєте, що так вчинили. Ви почуваєтеся винними. І відгадайте, що станеться наступного разу? Наступного разу ви знову відкладатимете покарання знову і знову, і знову. Поки що в черговий раз у вас не накопичиться таке роздратування, що ви зірветесь на дитину в гніві. І це порочне коло повторюватиметься знову і знову, і знову. Тоді якби ви дисциплінували дитину послідовно, з постійністю, то вам не довелося б дратуватися. Ви б тримали свої емоції під контролем. А ваше покарання не було б жорстоким.

4. Я надто сильно люблю щоб наказувати

Це заперечення дуже легко зрозуміти. Я не знаю нічого важчого, ніж фізичне покарання моїх дітей. Дуже непросто завдавати біль своїй дитині, роблячи це навмисно. Вам здається, що ви дуже любите свого сина або свою дочку і тому не можете покарати їх. Але задайте собі наступне запитання: «Кому буде користь від того, що ви не караєте свою дитину?» звичайно ж, не самій дитині. Наведені вище уривки з Біблії пояснюють, що відсутність покарання ставить дитину в небезпечне становище. Кому від цього гаразд? Лише вам. Ви позбавляєтеся в такому разі всяких переживань і розладів, пов’язаних з покаранням дитини. Ви позбавляєтеся витрати часу і можливих незручностей, пов’язаних з біблійним покаранням. Ось чому Біблія каже: Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той змалку карає його» (Пр. 13:24). Згідно з цим віршем, ненависть утримуватиме мене від застосування різки. Любов же спонукатиме мене до покарання.

5. Я боюсь зробити його більш дратівливим

Як батько, ви хочете, щоб ваші діти любили та цінували вас. Ви хочете, щоб вони були дуже високої думки про вас. Ви хочете, щоб вони відчували вашу любов і доброту. Ви, можливо, боїтеся, що якщо відшлепаєте їх, вони вважатимуть вас грубим і жорстоким. Можливо, ви боїтеся, що покарання виявить у них найгірші якості. Книга Приповістей 29:17 стверджує протилежне: «Кори сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй».
Замість того, щоб робити дітей злими та похмурими, покарання сприяє вихованню дітей, які будуть у світі з вами. Воно виробляє дітей, які приноситимуть вам радість.
Це вірно не тільки щодо майбутнього, але й щодо сьогодення. Покарання, здійснене у правильній манері, робить дитину товариською та щасливою – навіть відразу після застосування різки.

6. Це не допомагає

Дане заперечення потребує додаткового дослідження конкретної поведінки батьків. Причини неефективного використання різки полягають у наступному:
а) Непослідовне застосування різки. Дитина не знає, який із її вчинків може призвести до покарання. Тому він завжди відчуває батьків.
б) Вияв гніву. Мене завжди дивувало вроджене почуття справедливості, закладене у кожній дитині. Діти завжди опираються покаранню, що чиниться в пориві неправедного гніву. Вони не бажають підкорити свої серця батькам, які залякують та б’ють їх.
в) Відмова виявляти наполегливість та сталість. Деякі батьки ніколи не намагаються застосовувати будь-який метод протягом досить тривалого часу, щоб він міг подіяти. Вони застосовують різку протягом двох-трьох днів. Їхні діти не змінюються за одну ніч. Тоді вони падають духом та відмовляються від використання цього методу.
г) Неефективність. Я був свідком того, як одну дитину відшльопали, коли на ній були надіті подвійні підгузки. Він ні на мить не переставав рухатись і навіть не зрозумів, що його покарали. Таке покарання було неефективним, тому що батьки не дали йому знати себе належним чином.
д) Неправильне дисциплінування (дивіться вище про 10 кроків дисциплінування в любові)